Псевдоніми:
Іван Багряний (Іван Лозов’ягін)
Іван Карпенко-Карий (Іван Тобілевич)
Леся Українка (Лариса Косач-Квітка)
Марко Вовчок (Марія Вілінська)
Микола Хвильовий (Микола Фітільов)
Олександр Олесь (Олександр Кандиба)
Остап Вишня (Павло Губенко)
Панас Мирний (Панас Рудченко)
Присвяти:
М.Коцюбинський – «Intermezzo» (Кононівським полям)
Т.Шевченко – «Кавказ» (іскрєннєму моєму Якову де Бальмену) «Гайдамаки» (Григоровичу на пам'ять 22.04.1838) «Катерина» (Жуковському)
М.Хвильовий – «Я (Романтика)» («Цвітові яблуні»)
Г.Тютюнник – «Три зозулі з поклоном» (Любові всевишній)
Празька школа: Євген Маланюк
Шістдесятники: Василь Симоненко, Іван Драч, Григір Тютюнник, Ліна Костенко
Письменники-емігранти: І. Багряний, Є. Маланюк, У. Самчук, В. Барка, Т. Осмачка, О. Олесь
Дисиденти: Василь Стус
Стопи:
двоскладові: хорей ( U —́ ); ямб ( —́ U ); спондей ( —́ —́ ); пірихій ( U U )
трискладові: дактиль ( —́ U U ); амфібрахій ( U —́ U ); анапест ( U U —́ )
Види лірики:
1) громадянська (політична) – опис подій суспільно-політичного життя; оспівування відомих історичних осіб, виявлення патріотичного почуття, любов до Батьківщини;
2) філософська – відображення проблем буття людини та суспільства (життя і смерть, любов і ненависть, призначення людини у світі);
3) пейзажна – роздуми і почуття поета, викликані картинами та явищами природи;
4) інтимна – переживання героя, пов’язані з його особистим життям.
Цитати:
Іван Вишенський «Наближається до кращих взірців барокового стилю» Д. Чижевський
Григорій Квітка-Основ’яненко Т.Шевченко вважав Г. Квітку- Основ’яненка засновником нової української прози.
Тарас Шевченко «Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культурі» І. Франко
Пантелеймон Куліш «Куліш – перворядна зірка в нашому письменстві, великий знавець української мові, а притім добрий знавець язиків і літератур європейських народів» І. Франко
Марко Вовчок «Основоположниця дитячої української прози»
Панас Мирний«Корифей української прози»
Ольга Кобилянська «Гірська львиця» «Велика українська письменниця, бо час нічого не заподіяв її творам, а тільки утвердив їх в нашому народі» В. Земляк «Пишна троянда в саду української літератури» М. Старицький
Михайло Коцюбинський «Сонцепоклонник» «Його проза - це синтез народності і гуманізму, воістину загальнолюдського масштабу інтереси, глибинність естетичного змісту, рівне мислення, вивершеність образів, найяскравіші грані майстерності, завдяки чому твори Коцюбинського – це і духовний образ, і суть буття народу, його жива історія, великі гуманістичні уроки, мрія про будучину» П. Кононенко
Павло Тичина «Шукання й шукання, праця і вимогливість, і, нарешті, вміння з безконечного плину образів відібрати найсвіжіший, наймісткіший, наймузикальніший» О. Гончар
Володимир Сосюра «Глибинно-бентежний березень та замріяно прозорий вересень» М. Стельмах
Микола Хвильовий «Основоположник української прози ХХст.»
Іван Нечуй-Левицький «Всеобіймаюче Око України»
Остап Вишня «Король українського тиражу» «Остап Вишня – справжній мисливець і при тому поет полювання» М. Рильський
Андрій Малишко «Солов’яне серце України»
Іван Драч «Сонячний поет»
Василь Стус «Поезія Василя Стуса – наскрізь людська і людяна, вона повна піднесень і падінь, одчаїв і спалахів радості, прокльонів і прощень, криків болю й скреготів зціплених зубів, зіщулень у собі і розкривань безмежності світу» Ю. Тевельов «Цільність і всеохопність… патріотизму» М. Коцюбинська
Є. Маланюк «Імператор залізних строф»
Де розгортаються події:
1) у Тополівці – Україна в огні
2)у Харкові – Мина Мазайло
3)у Семигорах – Кайдашева сімя
4)у Пісках – Хіба ревуть воли як ясла повні
5)в Україні, Сибіру й Петербургу – Сон
6)біля Кононівки – Інтермеццо
7)на хуторі Хмарище, у Києві, Ніжині – Чорна рада
Немає коментарів:
Дописати коментар